5 січня 2026 року на Запорізькому напрямку війна забрала життя Володимира Василишина — українського воїна, парамедика, альпініста, рятувальника, спортсмена. Йому було лише 33.
Володимир народився 8 грудня 1992 року в Яремчі — там, де гори не просто пейзаж, а спосіб мислення. Можливо, саме тому його шлях у житті завжди йшов угору — круто, але чесно. Він був кандидатом у майстри спорту зі спортивного туризму, чемпіоном України в цій дисципліні, гідом і скайранером. У його альпіністському доробку — сходження на Казбек, Монблан, Маттерхорн, а мрією було підкорення восьмитисячника – гори Манаслу у Гімалаях.
До останнього Володимир продовжувати поєднувати спорт та службу в силах оборони України. Ще вранці 5 січня 2026 року він зареєструвався для участі в чемпіонаті України зі скі-альпінізму. Це мав бути його перший старт у цій дисципліні. Але вже ввечері стало відомо про його загибель.
Від початку повномасштабного вторгнення Володимир боронив Україну у складі 241 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив парамедиком, мав звання сержанта. Йшов у бій з наплічником медика — до поранених, під обстріли, туди, де кожна секунда вирішує, чиє серце битиметься далі.
Про своє рішення йти на війну він написав просто й чесно: «Мабуть, геть не розумно чи божевільно прагнути їхати на війну… Але що робити, якщо твоє майбутнє повністю залежить від неї?» Володимир постійно вчився, удосконалював навички, шукав, як бути корисним ближче до фронту. Навіть під час відведення підрозділу прагнув діяти, рятувати, не зупинятися. Разом із побратимами він вивіз і врятував не один десяток бійців.
Його позивний був Веселий. І це не випадковість. Друзі Володимира згадують: він був людиною дії — завжди з посмішкою, з доброю енергією, з умінням підтримати інших, навіть коли самому було важко. Коли він вів групи в горах, можна було бути впевненим: усе буде під контролем, усі дійдуть, усі повернуться.
Володимир Василишин знав, що таке висота, ризик і довіра. І залишив після себе приклад — як бути сильним спортсменом, відважним воїном і справжньою людиною.
Світла пам’ять Герою.