На фронті, боронячи Україну від загарбників, поклав життя Андрій Яременко — воїн Збройних Сил України, спортсмен національного рівня, багаторазовий призер чемпіонатів і Кубків України з греко-римської боротьби, член збірної України. Це сталося 4 грудня 2025 року. До свого 26-річчя Герой не дожив дев’ять днів.
2025 року Андрій був мобілізований до лав ЗСУ, де протистояв ворогові як оператор безпілотних систем у 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони (військова частина А7043, 1-й батальйон). На Запорізькому напрямку він виконував роботу, що потребує не лише технічних навичок, а й холодного розуму, точності, витримки — тих самих якостей, які роками виховував у спорті. Побратими й командири швидко прийняли його як рівного: врівноваженого, зібраного, здатного приймати складні рішення без зайвих емоцій.
Андрій народився 13 грудня 1999 року в Житомирі. Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №8. З семи років його життя нерозривно пов’язалося з греко-римською боротьбою — спочатку в дитячо-юнацькій спортивній школі, де тренування стали справжнім захопленням хлопця.
Його перший тренер Дмитро Піскун згадує Андрія як юнака, в якому чемпіон був помітний ще до перших великих стартів. У Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю Андрій утвердився як лідер килима. Він представляв Житомирщину на всеукраїнських і міжнародних змаганнях, став багаторазовим призером національних стартів, увійшов до складу збірної України. На Чемпіонаті світу серед кадетів посів високе 10-те місце.
Після завершення навчання в ліцеї Андрій вступив до Житомирського державного університету імені Івана Франка на факультет фізичної культури та спорту, де здобув ступінь магістра. Він бачив себе в тренерській роботі — тим, хто вміє працювати поруч, пояснювати, підтримувати й радити. Друзі й колеги говорили про нього як про людину з гострим почуттям справедливості, внутрішнім балансом і великим серцем. Саме так само він увійшов і у військовий підрозділ: без зайвих слів, але з повною відповідальністю за спільну справу.
Андрій загинув, виконуючи бойове завдання. Він мріяв тренувати дітей, створити сім’ю, жити звичайним, наповненим життям — і залишив після себе відчуття втрати людини, яка могла й мала зробити ще дуже багато. Але несправедлива війна і поклик та підступний наступ ворога стали на заваді мріям.
Прощання з Андрієм Яременком відбулося у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира. Його поховали на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.
Вічна пам’ять Герою.