Він поклав своє життя на фронті, щоб його рідна країна була вільною та незалежною. Едуард Петрик, спортсмен і воїн, загинув, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Йому було 37 років.
Едуард народився 9 червня 1988 року в Рівному. Навчався в місцевій школі, згодом закінчив Технікум технологій та дизайну, а вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем’янчука, отримавши фах викладача фізичного виховання і спорту. Уже сам цей вибір говорив про нього більше, ніж сухі рядки біографії: спорт був не етапом, а сенсом його життя.
З дев’яти років Едуард був вихованцем ФК «Верес», згодом перейшов у футзал. Виступав виступав за «Кардинал» (Рівне), грав у складі ще багатьох рівненських команд.
У травні 2025 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Едуард служив у складі військової частини А4638, виконував одну з найскладніших військових місій — стрілець-снайпер.
«Він ніколи не скаржився. Завжди був оптимістом — напевно, оберігав нас від усього негативу, щоб ми за нього не хвилювалися. Едуард усе життя захоплювався спортом. Це була щира людина, яка ніколи не засуджувала інших і завжди приходила на допомогу», — згадує його сестра.
10 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі Новосергіївки Ізюмського району Харківської області, Едуард Петрик прийняв свій останній бій.
Прощання з Героєм відбулося 21 січня на майдані Незалежності в Рівному. Поховали його на кладовищі в селі Вересневе Рівненського району. У Едуарда залишилися мама, сестра та син.
Схиляємо голови перед полеглим Захисником. Вічна пам’ять.