29 січня Луцьк був у скорботній тиші. Під склепіннями кафедрального собору Святої Трійці відспівували воїна, майстра спорту України, призера чемпіонату Європи, тренера і суддю національної категорії зі змішаних єдиноборств — Олексія Бондаренка.
Офіцер бойової групи спеціального призначення загону «Омега», він загинув 15 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Родинського на Донеччині, на Покровському напрямку. Тіло побратими не змогли евакуювати з поля бою. До останнього жила надія на диво, але не судилося. .
Олексій народився у Лисичанську на Луганщині — місті, яке нині окуповане. Можливо, саме тому він так гостро відчував ціну свободи. Його дитинство й юність минали у русі: бокс, паркур, постійний пошук межі можливостей. Він умів тримати удар — і на ринзі, і в житті.
Випускник Луцького національного технічного університету, у 2023 році він здобув ступінь магістра за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Але диплом був лише формальністю для людини, яка жила спортом. Майстер спорту зі змішаних єдиноборств ММА та бойового самбо, професійний боєць, призер чемпіонату Європи, неодноразовий переможець всеукраїнських і міжнародних турнірів — він виходив на поєдинки з холодною зосередженістю і внутрішнім вогнем.
Як тренер він виховував не просто спортсменів — він формував бійців духу. Як суддя національної категорії — залишався принциповим і справедливим. Його поважали за дисципліну, за здатність підтримати, за приклад, який не потребував гучних слів.
Коли почалася повномасштабна війна – для Олексія все було вирішене. Людина, яка роками готувала себе до поєдинків, прийняла головний бій свого життя. У строю формування Defender, а згодом у складі підрозділу спеціального призначення «Омега», Герой воював за те, щоб українські міста не повторили долю його рідного Лисичанська. Сильний, сміливий, мужній — так говорять про нього колеги й побратими. Старший офіцер бойової групи, він був серед тих, хто йде першим. Серед тих, хто бере на себе найскладніше.
29 січня 2026 року Олексія Бондаренка поховали у секторі військових поховань на кладовищі в Гаразджі. Земляки та рідні провели його в останню путь, схиливши прапори і голови.
Слава Герою.