На початку українсько-російської війни, задовго до повномасштабного вторгнення окупантів, в бою на Донеччині загинув український воїн, спортсмен, справжній патріот України – Андрій Литвиненко.
Андрій народився у Дніпрі, мешкав із сім’єю в Новомосковську. Його життя було сповнене сили та прагнення до перемог. Він був талановитим спортсменом, займався пауерліфтингом у клубі «Байпас» у місті Самар (колишній Новомосковськ) у період з 2005 по 2010 рік. Завдяки наполегливій праці став призером Чемпіонату України та здобув звання кандидата в майстри спорту.
Коли почалася російська збройна агресія, Андрій добровільно став до лав українського війська. 26 березня 2014 року його мобілізували до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, де він служив санінструктором у медичному взводі. Позивний «Козак» він отримав за свій незламний дух і характерний оселедець. Герой рятував побратимів у найскладніших умовах й завжди був готовий прийти на допомогу, навіть ризикуючи власним життям.
19 червня 2014 року Андрій Литвиненко загинув під в районі селища Ямпіль Донецької області. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Медики медроти виїхали з Красного Лиману ближче до місця бою, а Андрій поїхав як санінструктор безпосередньо з бронеколоною десантників, яка потрапила у засідку – одну з машин було підірвано. Герой намагався надати допомогу пораненим товаришам, коли почався обстріл. Андрій загинув від пострілу снайпера прямо у серце — куля влучила зі спини між пластинами бронежилета.
Його подвиг вшановано на державному рівні. 15 липня 2014 року Андрія Литвиненка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У Новомосковську, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку, а одну з вулиць міста названо його ім’ям. У 2020 році йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно).
Андрій залишив по собі світлу пам’ять, рідних, друзів, побратимів. Він був люблячим сином, чоловіком і батьком. У нього залишилися батьки, дружина Тетяна і дві доньки – Зоряна та Мирослава.
Світла пам’ять про Андрія Литвиненка житиме в наших серцях. Він був справжнім воїном і чемпіоном – у спорті, на війні, у житті.