У перші години повномасштабного вторгнення, коли країна лише оговтувалася від перших ударів агресора — він уже тримав зброю. І загинув. Один із перших. Один із тих, хто прийняв на себе перший удар і не відступив.
27-річний старший солдат Богдан Рудківський, позивний «Рудік», загинув 24 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання в місті Олешки на Херсонщині. Його бойова машина потрапила під артилерійський обстріл російських окупантів. Богдан дістав смертельне поранення від уламка снаряда. Ще двоє побратимів згоріли живцем.
Захисника поховали не одразу — ворожа навала просувалася вперед, територія була тимчасово окупована. Побратим відтягнув тіло Богдана в посадку. Місцеві жителі, ризикуючи життям, шукали загиблих, щоб поховати по-людськи. Знайшли лише 7 березня. Священник відспівав усіх трьох. І поховали їх поруч — у селі Раденськ біля Олешок.
Народжений у Білій Церкві Київської області, Богдан з дитинства жив спортом. Із п’ятого класу — у секції баскетболу, згодом — у спортивному класі школи №18. Після школи — Київський обласний ліцей фізичної культури та спорту. Баскетбол став його світом, його стихією. Він грав серцем, грав до останнього. У змаганнях — сотні перемог. Він був серед найкращих білоцерківських гравців свого покоління.
2019 року Богдан став до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм у 1129-му зенітному ракетному Білоцерківському полку імені генерал-хорунжого Миколи Капустянського. Згодом охороняв кордон на Херсонщині — в тому самому регіоні, де прийняв останній бій. Йому подобалася ця земля: море, сонце, фрукти. Мріяв колись залишитися тут назавжди. Мрія збулася страшним чином. Він залишився тут — у землі, яку полюбив і яку захистив ціною життя.
У тій згорілій бойовій машині згорів і баскетбольний м’яч — вічний талісман Богдана. Там, на Херсонщині, він і залишився — у землі, яку полюбив і де мріяв жити.
За відвагу і вірність Україні Богдан посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Учасника бойових дій» та почесним званням «Почесний громадянин міста Біла Церква».
Богдан Рудьківський – одна з перших втрат війни. Він відійшов у вічність у той самий день, коли Росія почала нищити нашу країну. Але завдяки таким, як він, Україна вистояла.