Пішов воювати, не сказавши рідним. У жовтні 2023 року перестало битися серце відважного воїна і спортсмена Дмитра Одинця.
Хлопець народився 4 березня 2000 року у Рівному. Після випуску зі школи переїхав до Києва, де вступив до Національного університету біоресурсів та природокористування України. Саме у столиці Дмитро зацікавився спортом. Представляв свій вищий навчальний заклад на змаганнях з плавання. Він спеціалізувався на довгих дистанціях: в Одесі долав 1000 м, а у Мінську виграв срібло на 5000 м. Окрім плавання ще захоплювався бігом – брав участь напівмарафонах по всій Україні, пробіг повний Київський марафон. У 2019 році він став переможцем Бігової ліги Run Ukraine, набравши найбільшу кількість очок за підсумками 6 стартів. Дмитро зізнавався, що, саме завдяки бігу, відкриває для себе різні куточки України.
Пізніше хлопець почав працювати тренером – навчав дітей плаванню. А отримавши диплом, знайшов себе у IT сфері.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Дмитро рвався до війська, але через проблеми зі здоров’ям у всіх військкоматах чув лише відмови. Тож він почав допомагати волонтерам – працював у штабі благодійного фонду «Солом’янські котики». Паралельно шукав варіанти, щоб потрапити на фронт – навіть проходив відбір до полку «Азов», але не склалося. Натомість у липні 2023 року він нарешті зміг потрапити на службу. Хлопця прийняли до штурмової роти «Гонор» батальйону «Вовки Да Вінчі». Там йому дали позивний «IT» через рід діяльності. Про те, що він воює на одних з найважчих ділянках фронту, рідним не сказав. Сестра Дмитра Вероніка думала, що він був оператором дронів, але ніяк не частиною штурмового взводу.
16 жовтня 2023 року під час бою з окупантами біля села Синьківка на Харківщині в окоп, де перебував Дмитро, прилетіла ворожа граната і забрала життя 23-річного українського захисника…