Захищаючи Україну від російських загарбників, загинув дворазовий чемпіон Європи Дмитро Захарчук.
У ранньому віці хлопець захопився плаванням, займався у Києві у СДЮСТШ ДТСААФ УРСР. З часом захоплення принесло високі спортивні результати. Наприкінці 80-х та на початку 90-х Дмитро двічі виграв чемпіонат Європи з плавання у ластах, а у 1992 році став призером чемпіонату світу і здобув звання майстра спорту міжнародного класу.
Окрім плавання, він ще встигав займатися боксом, стрільбою та здобувати юридичну освіту. Пізніше почав працювати охоронцем, а потім став керівником служби безпеки однієї з провідних українських компаній.
Друзі кажуть, що Дмитро був тією людиною, яка ніколи не мирилася з несправедливістю і завжди боролася за правду. Тож з початком російського вторгнення у 2014 році він полишив престижну роботу і пішов захищати Україну. У серпні того ж року доєднався до лав 128-ї гірничо-піхотної бригади, був розвідником-снайпером. Разом з побратимами пройшов найгарячіші точки Дебальцівського плацдарму. Одного разу під час чергового перемир’я з товаришем вирішили рахувати залпи «Градів». Тиша тривала недовго – перший постріл пролунав чи на 7 хвилині, чи на 11. А їхня кількість була такою, що після 100 з чимось кинули рахувати.
У 2015 році за особисту мужність та героїзм під час оборони територіальної цілісності країни Дмитра нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня, а також нагрудним знаком “За зразкову службу”. А у 2020 році йому вручили відзнаку бригади – «срібний едельвейс». Він попрощався з військовою службою, повернувся до роботи, але назавжди полишити армію не дала війна. Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро знову повернувся на фронт розвідником до своєї 128-ї бригади. Він передавав свої знання молодим бійцям, навчав їх усьому, чому вмів, аби тільки вберегти їхні життя. Однак власне зберегти не зміг…
У жовтні 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку Дмитро Захарчук загинув. У Героя залишилися кохана дружина та троє дітей…