Ще одна сумна звістка з Харківщини. На війні з окупантами поклав життя за Україну 37-річний Іван Зарівняк – футзаліст, фанат львівських «Карпат», боєць 3-ї штурмової бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Іван народився 6 липня 1988 року у Львові. Закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював менеджером із продажу, любив подорожі, гори, мав тонке почуття гумору і щире серце.
Його життя завжди було рухом — у прямому й переносному сенсі. Іван грав у футзал за львівські команди «Інкогніто», «Лісотех» та «Advocateam». На майданчику він був бійцем — швидким, рішучим, надійним. Ті, хто знав його по грі, кажуть: “Він не визнавав півсили. У спорті, як і в житті, завжди віддавав усе — без залишку”.
Герой любив життя у всіх його проявах — грав у футбол, катався на лижах, готував, дбав про тварин, уболівав за «Карпати». Його доброта, чесність, порядність і гумор збирали навколо нього друзів. Для близьких він був не лише сином, братом і чоловіком — був опорою, людиною, що дарувала спокій і впевненість.
Коли у лютому 2022 року ворог прийшов на українську землю, Іван зробив свій вибір так само швидко, як колись на полі — без сумнівів. Долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, став частиною легендарного підрозділу, що брав участь у найзапекліших боях на південно-слобожанському та донецькому напрямках. Там, де потрібно було бути сильним тілом і незламним духом, він був серед перших.
За виявлену мужність і успішне виконання завдань Іван Зарівняк нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
25 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, Герой віддав своє життя за Батьківщину.
“Ми втратили не просто товариша і гравця, — написали про нього в Асоціації футзалу міста Львова, — ми втратили людину, яка завжди віддавалася справі на повну — на майданчику і в житті. Приклад мужності й сили духу, який залишиться з нами назавжди”.
Поховали Івана Зарівняка на Личаківському кладовищі у Львові у День захисників і захисниць України, 1 жовтня 2025 року. У Героя залишилися батьки, сестра з родиною та дружина Анастасія.
Вічна пам’ять Захисникові України.