Воїн, спотсмен, тренер. Кирил Александренко народився далеко від України — у місті Кіровськ Мурманської області. Але серцем, вибором і вчинком став українцем. Довгоочікуваний син для мами Наталії, хлопчик із гучним голосом і відкритою душею, який змалку вчився бути сильним.
У 2008 році разом із матір’ю він переїхав до Миколаєва — на її батьківщину. Тут почалося його справжнє становлення юнака. Тут він пішов до школи №43. І тут, у стінах палацу спорту «Водолій», уперше відчув воду як свою стихію.
Під наставництвом тренера Карена Абрамова Кирил зростав як спортсмен і як особистість. У 2012 році він виконав норматив кандидата у майстри спорту. У складі збірної Миколаївської області неодноразово представляв регіон на всеукраїнських стартах.
Згодом Кирил обрав професію, що продовжує рух уперед: вступив до Чорноморського національного університету імені Петра Могили, де здобув кваліфікацію тренера з обраного виду спорту та вчителя фізичного виховання. Кирил не просто перемагав — він хотів виховувати переможців. До повномасштабної війни працював тренером-інструктором у СКПБ «Водолій», передаючи дітям не лише техніку плавання, а й любов до спорту.
У цивільному житті він устиг попрацювати водієм у Польщі. Планував майбутнє. Мріяв про власний дім, про дітей. Улітку 2022 року одружився з Юлією — коханням свого життя, з якою був разом із 2019 року. У нього була улюблениця — французький бульдог Джесі, яку він ніжно обіймав під час коротких зустрічей між ротаціями.
9 квітня 2022 року Кирил зробив вибір, який визначив усе — вступив до лав Збройних сил України.. «Мамо, це війна. Воювати будемо всі», — сказав він.
Кирила зарахували до 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Він служив водієм артилерійського дивізіону. Позивний — «Риба». Символічно для плавця. У воді він почувався впевнено, на війні — так само впевнено вів машину під обстрілами, витягував побратимів із вогневих позицій, діяв швидко й точно.
Восени 2022 року бригада вирушила на Бахмутський напрямок — один із найгарячіших рубежів оборони. Там, де земля здригалася від «Градів», де небо було прошите уламками, де кожен виїзд — на межі життя і смерті.
1 червня 2023 року в районі населеного пункту Ступочки на Донеччині Кирил виконував бойове завдання. Він встиг вивезти своїх побратимів із вогневої позиції. Та невдовзі потрапив під обстріл з «Градів», який став для Героя смертельним. Йому було 26.
Світла пам’ять воїну і спортсмену.
Слава Герою.