Про його смерть мамі повідомили окупанти на блокпосту. Обороняючи рідний Маріуполь, загинув футболіст Кирило Марченко.
Народився він 21 січня 1991 року в місті Сніжне Донецької області. У 2003 році родина переїхала до Маріуполя, де хлопець вступив до Донецького інституту туристичного бізнесу. З самого дитинства любив футбол – у шкільні та студентські роки грав на позиції воротаря і брав участь у різноманітних змаганнях. Любов до цього виду спорту у 2008 році привела Кирила на фанатські трибуни. Разом з головною командою міста – «Маріуполь», хлопець об’їздив буквально усю країну. Підтримував клуб на домашніх та виїзних матчах. Тоді ж і отримав свій позивний «Прайд». Пізніше став одним із співзасновників навколофутбольного колективу «Юність».
У 2014 році, коли почався наступ російських військ, Кирило став на захист нашої країни. У вересні того ж року, разом зі своїми побратимами з «Юності», майже у повному складі вступили до лав батальйону «Азов», у якому він прослужив до 2022 року.
Його рідний брат Микола пригадує, що у 2015 році під час Широкинської операції вони разом відпочивали у якійсь будівлі на першому поверсі, спускатися до підвалу не хотіли, бо дуже холодно. Раптом Кирило будить і каже, що окупанти сильно обстрілюють градами, краще піти у підвал. Спустилися, а вже за хвилину у кімнату, де вони сиділи, влучає снаряд, не залишаючи там жодного живого місця.
Після початку повномасштабного вторгнення Кирило захищав рідний Маріуполь, який росіяни нещадно атакували з різного озброєння. 29 березня 2022 року він виконував бойове завдання – разом з п’ятьма своїми побратимами вирушив мінувати дорогу. Але, на жаль, хлопці потрапили під ворожий авіа удар з мінами у руках…
Батьки Кирила досить довго залишалися у блокадному Маріуполі. Наважилися покинути місто на початку квітня 2022. На одному з блокпостів, відновивши усі фотографії та програми на телефонах, окупанти побачили світлини з синами у військовій формі. Через це їх обох затримали, а потім повідомили, що Кирило загинув. Усі 8 місяців у полоні батьки молилися і вірили, що син живий. Але, повернувшись під час чергового обміну полоненими на підконтрольну Україні територію, трагічна звістка підтвердилась…