У боях за незалежність України загинув Микола Курилюк.
З юності серце Героя належало футболу, який виховав у ньому волю, витривалість і командний дух. Микола Курилюк навчався у футбольній спортивній школі Івано-Франківська, захищав честь області на дитячих і юнацьких всеукраїнських турнірах. Його ім’я добре знали у молодіжних командах «Колос» (Підгір’я) та «Дружба» (Богородчани). Ще на початку дев’яностих років Микола вирізнявся серед однолітків на полі — надійний, упевнений, він був одним із найкращих захисників.
З 1994 року Микола жив у селі Старуня Богородчанської громади, де його футбольна історія продовжилася. У складі місцевого клубу ФК «Старуня» він двічі ставав чемпіоном області та виборов Кубок Івано-Франківщини у складі фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Усі, хто знав Миколу, пам’ятали його не лише як талановитого спортсмена, а й як людину з відкритим серцем, чесну, вимогливу до себе й віддану своїй команді.
З початком повномасштабного вторгнення він без вагань пішов до лав Збройних сил України. Бойові побратими згадують: Микола був спокійним, надійним, таким, на кого завжди можна було покластися. Він, як і в спорті, прикривав своїх, завжди йшов першим, не уникав найскладніших завдань.
2 травня 2023 року під час виконання бойових завдань поблизу міста Гуляйполе Запорізької області Микола отримав важке поранення. Після складної операції довго проходив реабілітацію — мріяв повернутися до звичайного життя, до рідного дому. Але організм не витримав виснаження. 14 січня 2024 року Микола Курилюк відійшов у вічність. Йому було лише 49.
Прощання із солдатом відбулося у рідній Старуні, в церкві святої мучениці Параскеви.