Спортсмен, моряк, воїн. Людина сили й честі. Той, хто вмів тримати удар і в спорті, і в бою. Микита Тітов поклав життя за Україну на Харківщині, боронячи рідну землю.
Народжений 23 листопада 1995 року, він зростав сильним — фізично й духовно. До повномасштабного вторгнення Микита був моряком. Працював у турецькій компанії, ходив у довгі рейси по 9–10 місяців. Та коли у 2022 році на українську землю прийшла велика війна, Микита залишив цивільне життя. На Миколаївщині він долучився до Муніципальної варти. А згодом став до лав Національної гвардії України.
Він був спортсменом із великим серцем. Активно займався регбі у миколаївському клубі «Вітовка» — жорстка, контактна гра, де потрібні витримка, швидкість і командний дух. Паралельно тренувався з джиу-джитсу — на аматорському рівні, але з професійною відданістю. Саме на тренуванні з джиу-джитсу у 2020 році він зустрів свою кохану Віталію. Вона згадує його високим, підтягнутим, татуйованим — сильним і світлим водночас.
Позивний «Техас» він обрав не випадково. Він мріяв побувати в Америці, особливо в штаті Техас. Йому подобалася ця асоціація — з простором, свободою, силою
У жовтні 2023 року Микита став солдатом, водієм 3-го зенітно-ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу НГУ. У 2024 році був нагороджений медаллю оперативно-тактичного угрупування «Харків» «Хоробре серце», а на початку 2025 року — нагрудним знаком командувача Національної гвардії України «За відвагу».
У 2025 році Микита — вже молодший сержант. Він перевівся до 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг» у розвідувальний взвод спеціального призначення, де став командиром розвідувального відділення. З лютого 2025 року разом із побратимами Микита захищав Україну на Харківському напрямку.
У ніч на 23 червня 2025-го він написав коханій: іде на завдання, там небезпечно. Після цього — тиша. Два тижні статусу « зниклий безвісти ». Два тижні пекла для родини.
Та найстрашніше було попереду. Згодом підтвердилося: 24 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку, Микита Тітов загинув. Того дня був довгий, важкий бій. Ворожа розвідка виявила їхній підрозділ. Рація Микити замовкла.
Він мріяв про велику родину. Про спільне майбутнє разом з коханю, про дім, у якому звучатиме дитячий сміх. Його життя обірвалося раптово – він віддав його за Україну.
Вічна пам’ять. Вічна слава.