Внаслідок терористичного удару по торговельному центру у травні 2024 року у Харкові загинуло 19 людей, серед яких колишня веслувальниця Оксана Скрипань.
Народилася вона 28 січня 1977 року у Харкові. Там і почала займатися академічним веслуванням під керівництвом Михайла Золотарського та Сергія Дементьєва. Пізніше успіхи у спорті привели її до Києва. Оксана переїхала до столиці, де вступила до Київського спортивного ліцею, та почала тренуватися в Олександра Горового та Олега Кореницького. За роки у спорті спробувала себе у різних екіпажах: і в одиночці, і в двійці, і в четвірці. Неодноразово підіймалася на п’єдестали змагань місцевого рівня та чемпіонатів України. Була кандидатом у майстри спорту з академічного веслування.
Після випуску з ліцею Оксана повернулася у рідний Харків, де вступила до Харківського державного інституту фізичної культури. Пізніше пробувала себе у ролі тренера, згодом вийшла заміж і народила донечку Дашу.
Останні роки вона працювала в “Епіцентрі” у відділі продажу товарів для саду та городу. Вона любила вирощувати фрукти та овочі, адже жила у приватному будинку. Попри пропозиції від друзів виїхати з Харкова після початку повномасштабного вторгнення, покидати рідне місто вона не хотіла. Навіть у 2024 році, коли ситуація ставала критичною, казала, що найважче вже пережила, тому буде вдома. Не хотіла ставати тягарем для друзів чи знайомих, та й роботу кидати було шкода.
У той злощасний день, 25 травня 2024 року, вона була на зміні. Перед самим ударом разом з колегою пішли вглиб магазину, вийшовши зі свого відділу. І якраз у той момент, посеред вихідного дня, коли люди приходять у магазин родинами, російські нелюди нанесли авіаудар. За ті лічені хвилини, які були у працівників та відвідувачів після оголошення повітряної тривоги, спуститися до укриттів вони просто не встигли. Удар ворожих авіабомб прийшовся на центральну частину будівлі і забрав життя 19 людей. Понад 50 осіб тоді отримали травми.
За словами друзів, якби Оксана залишилася у своєму відділі, то була б зараз жива. Усі її речі там вціліли. Навіть мобільний телефон, на який намагалася додзвонитися подруга Вікторія, як тільки почула про удар. Ще зранку вони розмовляли, і Оксана у той день чекала на гостей.
На те, що це все таки помилка і вона жива, до останнього чекали друзі, колеги, донька і її чотирилапі улюбленці. Та, на жаль, тест ДНК розвіяв цю надію…