Його життя було віддане спорту та Україні. Олег Войтович – ім’я, яке знали й поважали у Дрогобичі, де він жив, у спортивних колах Львівщини та далеко за її межами.
Він закінчив Київську Академію мистецтв, працював дизайнером. А ще одним покликанням його життя був спорт та виховання молоді.
Кікбоксер, таеквондист, співзасновник клубу спортивних єдиноборств «Тайфун», він став учителем для багатьох молодих спортсменів. Його учні завойовували медалі, але ще важливіше – переймали від наставника любов до чесної боротьби, витримку і внутрішню гідність. Як суддя високого рівня, він вмів бути справедливим і безкомпромісним, а як тренер – вимогливим, але завжди доброзичливим і уважним.
Коли ворог прийшов на українську землю, Олег добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Захищав Батьківщину там, де було найважче, – у гарячих точках фронту, зокрема – на Бахмутському напрямку. Під час виконання бойового завдання в районі селища Хромове біля Бахмута життя Олега обірвалося. Йому було лише 48 років. Дрогобич втратив одного зі своїх найкращих синів – тренера, спортсмена, захисника, батька і чоловіка.
«Він був одним із найкращих тренерів Львівщини, найкращим спортивним суддею, найкращим татом і чоловіком, одним з найгідніших людей», – так згадують про нього близькі й друзі. Його врівноваженість, обізнаність у різних сферах, його здатність виховувати не лише спортсменів, а й справжніх людей – назавжди залишаться у пам’яті.
Поховали Героя на Алеї Слави у рідному Дрогобичі. У нього залишилися дружина, двоє дітей, мати та дві сестри.
Вічна пам’ять Герою!