12 травня 2025 року в лікарні імені Мечникова у Дніпрі перестало битися серце мужнього воїна, сина Калуської громади Івано-Франківщини – Олега Завадецького. Смертельних поранень він зазнав у бою з російськими окупантами на Краматорському напрямку.
Олег народився 26 листопада 1986 року на Прикарпатті в селі Тужилів, згодом родина переїхала до села Голинь. Ще змалку вирізнявся серед ровесників життєрадісністю, здатністю бачити світ у світлих барвах, умінням дружити й вести за собою. У школі його пам’ятають як лідера, сповненого енергії та жаги до перемог.
Спорт був його стихією. Він став чемпіоном області з футболу, здобував «срібло» на юнацьких першостях, виборював чемпіонство Калуського району. Для нього гра була не просто змаганням, а способом довести, що немає нічого неможливого.
Після школи Олега призвали до строкової служби. У навчальному центрі «Десна», що розташований у Чернігівської області, він здобув перші військові навички й водночас продовжив спортивний шлях – грав за армійську команду «Зірка». Військову службу завершив молодшим сержантом.
Коли 2014-го року росія анексувала Крим і розпочала війну на сході, Олег не міг залишитися осторонь. Він став до лав 80-ї десантно-штурмової бригади, де пройшов найгарячіші точки війни. Після поранення повернувся додому, та з початком повномасштабного вторгнення знову став до зброї – тепер у складі 63-ї механізованої бригади.
Боронив південний фронт, воював на Бахмутському напрямку. Олег Завадецький отримав відзнаку за визволення Херсонщини від Оперативного командування «Південь».
Він умів вести за собою – так само, як колись на футбольному полі, де з перших хвилин боровся за перемогу.
Вічна пам’ять Герою!