Під час запеклих боїв на «Азовсталі» обірвалося життя 24-річного спортсмена з Черкас Олександра Дерев’янка.
Хлопець народився 23 листопада 1997 року на Черкащині. У школі почав займатися футболом. Під час навчання у Черкаському комерційному технікумі за спеціальністю виробництво харчової продукції долучився до фанатського руху футбольного клубу «Дніпро». Пізніше Олександр зацікавився єдиноборствами – спробував себе в ММА, боксі та самбо. Результати не змусили себе довго чекати. Хлопець почав здобувати призові місця на різних змаганнях, дивуючи не лише себе, але й тренерів. Після закінчення навчання його запросили працювати до дитячого табору «Азовець» у Києві. Попри переїзд до столиці, він часто навідувався до рідних Черкас, де заочно навчався у Черкаської філії «Європейського Універсітету».
У вересні 2020 року Олександр став бійцем полку «Азов», пройшовши перед цим непростий відбір, де отримав позивний «Адамс». Служив в роті піхоти, був навідником бронемашини “Спартан”. Паралельно з цим не забував вдосконалюватися в єдиноборствах, брав участь у змаганнях серед Азовців, часто опиняючись серед призерів.
Початок повномасштабного вторгнення Олександр зустрів у Маріуполі, де на той момент жив уже два роки. Починаючи з березня 2022 року зв’язку з охопленим містом майже не було. Мама згадує, що розмовляла з сином не більше 30 секунд на день. Олександр завжди питав, чи вистояв Київ. Позитивна відповідь щоразу надавала нашим бійцям сил.
Під час чергового бойового завдання 3 квітня 2022 року він разом з побратимами виїхав з території славнозвісного заводу «Азовсталь». Дістався позиції, але ворог їх уже оточив. Розуміючи це, екіпаж прийняв вольове рішення – спрямувати бронемашину в бік ворога. Відвертаючи увагу окупантів, вони відкрили шлях для виходу з оточення побратимів, але самі потрапили під ворожий вогонь. Рятуючи товаришів, у той день Олександр Дерев’янко героїчно загинув. Тіло хороброго Воїна забрали на «Азовсталь». Багато бійців, яких було евакуйовано з оточеного міста гелікоптерами, або вдалося повернути з полону – сьогодні живі саме завдяки другу «Адамсу».