Безстрашний воїн. Майстерний атлет. Наставник молоді. На передовій, рятуючи побратима, поклав життя командир мінометного взводу військової частини А4220, молодший лейтенант Петро Білас.
Його життєвий шлях почався 1994 року у Трускавці. Ще у шкільні роки, навчаючись у гімназії №2, він відкрив для себе вільну боротьбу. Згодом це захоплення стало справою життя. Петро неодноразово перемагав на національних і міжнародних змаганнях, виконав норматив кандидата в майстри спорту. Його виступи і перемоги були прикладом для однолітків і молодших спортсменів.
Визнаний «Найкращим спортсменом Трускавця», отримав відзнаку від міського голови. Але найбільшою нагородою для нього завжди була довіра вихованців і тих, кого він тренував.
Після школи Петро продовжив шлях у спорті: спершу навчався в Івано-Франківському коледжі фізвиховання, згодом у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського, де здобув ступінь магістра. Його спеціальність — «Фізичне виховання» — стала покликанням.
Під час строкової служби він відповідав за фізичну підготовку військових. Його підопічні демонстрували високі результати, виборювали перемоги на турнірах Збройних Сил України. Повернувшись, Петро працював тренером із вільної боротьби, викладачем фізкультури та вчителем захисту Вітчизни. Він виховував дітей і підлітків у дусі сили й любові до рідної землі.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Петро без вагань став до лав оборонців. Його позивний — «Спортсмен» — точно відображав його вдачу: рішучість, витривалість і прагнення до перемоги. У боях, зокрема під Бахмутом, він проявив ті самі якості, що вирізняли його на килимі: здатність боротися до кінця й не відступати перед жодною перешкодою.
Як командир мінометного взводу Петро виконував надскладні завдання, рятуючи життя десятків побратимів завдяки точним діям і професіоналізму. Він завжди підтримував бойовий дух бійців, був для них авторитетом і прикладом.
Його останній бій відбувся 5 травня 2024 року в районі Старомайорського Волноваського району Донеччини. Рятуючи життя одного із побратимів, Петро Білас потрапив під обстріл та загинув. Життя товариша Петру вдалось врятувати, але своє він не зберіг.
У Героя залишилася дружина та маленька донечка. Родина й уся Україна пам’ятатимуть його як людину великої сили й великого серця.
Світла пам’ять Воїну!