Довгих 8 місяців обнадійливої тиші, яка, на жаль, так і не принесла хорошої звістки. У липні 2023 року на Запорізькому напрямку обірвалося життя вінницького гандболіста Сергія Чуприни, про що стало відомо лише у березні 2024.
Народився він 17 липня 1980 року. Ще у дитинстві почав займатися гандболом у дитячо-юнацькій спортивній школі Вінниці. Команда, за яку грав тоді Сергій, була дуже сильною, з перспективними гравцями, які на чемпіонаті України у своїй віковій категорії стали четвертими. Серйозні результати дозволили після завершення ДЮСШ багатьом перейти до місцевої команди “Гіпаніс”. Потрапив туди і Сергій. Він грав на позиції лівого півсереднього та центрального. Тоді команді вдалося стати віцечемпіоном першої ліги України, що дозволяло підвищитися у класі і перейти до вищої ліги. Однак через фінансові труднощі команда перестала існувати, а Сергій почав тренуватися у вищому навчальному закладі, де навчався.
Більша частина гандболістів після ДЮСШ вступили до Вінницького державного педагогічного університету, а дехто – до Вінницького національного технічного університету, серед них був і Сергій. Він навчався на факультеті машинобудування, а ще паралельно отримав диплом менеджера з фізичної культури і спорту.
У студентські роки Сергій входив до складу збірної команди університету з гандболу. Став чемпіоном Універсіади серед закладів вищої освіти Вінницької області. Також був гравцем команди свого регіону, яка змагалася на всеукраїнських спартакіадах та інших турнірах.
Після університету Сергій пішов до армії. Він служив у спортивній роті. Саме за його сприяння тоді у тій військовій частині з’явилася гандбольна команда. Він сам тренувався і тренував інших. Завдяки йому вони вперше брали участь у змаганнях з гандболу і навіть стали призерами обласного турніру.
Після повернення з армії Сергій влаштувався на роботу до ПриватБанку, а згодом, за запрошенням свого друга по команді, перейшов на Вінницьку харчосмакову фабрику. Попри роботу час на гандбол знаходив завжди. Після закінчення спортивної кар’єри Сергій грав серед ветеранів, був капітаном команди, з якою став призером чемпіонату України та інших турнірів. Окрім цього активно займався розвитком свого улюбленого виду спорту – організовував змагання. Зокрема допомагав проводити у місті Хмільник Вінницької області міжрегіональний турнір серед ветеранів пам’яті Миколи Марченка.
Як для однієї людини, то на долю Сергія випало занадто багато випробувань – пережити смерть своєї ще маленької донечки і на власні очі побачити війну. Наприкінці 2022 року його мобілізували до 116-ої окремої механізованої бригади. Він проходив навчання у Львівській області. Від самого початку потрапив на Запорізькій напрямок, де точилися запеклі бої з окупантами. В одному з них поблизу села Роботине 26 липня 2023 року Сергій Чуприна і загинув, про що стало відомо лише наприкінці березня 2024. Вдома на нього до останнього чекали мама і рідний брат…
1 квітня Героя провели в останню путь у його рідній Вінниці. Попрощатися з Сергієм прийшли ті, хто знав його від народження, ще зі школи, з ДЮСШ, зі студентських років чи по роботі. Він був турботливим сином, хорошим братом, вірним другом, надійним колегою, вправним капітаном гандбольної команди та відважним воїном, який віддав своє життя за Україну та її майбутнє.