У день свого народження загинув український захисник Сергій Смірнов.
Народився він 25 березня 1996 року у місті Рівне, та через 8 років разом з мамою переїхав до Ірпеня Київської області. Там пішов до нової школи і почав займатися спортом. Пробував себе у футболі, боксі, вільній боротьбі, а також регбі, грав за команду свого міста. Вищу освіту Сергій здобув в Ірпінській податковій академії. Він був майстром на всі руки: самостійно міг полагодити автомобіль, професійно володів зброєю, а ще вів підприємницьку діяльність – мав свої кав’ярні.
Сергій вірив у Бога, часто відвідував церкву і навіть допомагав перебудовувати її. Мама каже, що син ніколи і нікому не відмовляв у допомозі, а ще дуже хотів завести чотирилапого друга. Та не встиг…
У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій приєднався до лав активістів та ініціативних мешканців Київщини. Чергував на блокпостах, протидіяв злочинності, вивозив жителів Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля, а тим, хто лишився – під обстрілами розвозив їжу та воду.
Його командир пригадує, як Сергій разом з побратимами відбивав атаки окупантів зі сторони Стоянки, як прикривав снайпера, коли той працював на позиції, і як ходили у тил ворога, а, коли поверталися назад, наткнулися на ворожу групу, чисельністю приблизно у 12 людей.
25 березня 2022 року Сергію виповнилось 26 років. Того ранку побратими встигли привітати його – подарували гітару, на якій іменинник навчився грати за декілька годин. Удень вони мали вийти на чергове бойове завдання, вже одягали амуніцію, як росіяни розпочали обстріл. Він був настільки щільним, що вийти на вулицю захисники не могли, довелося ховатися. Один зі снарядів влучив у гараж, у підвалі якого були хлопці, і обвалив стелю та стіни прямо їм на голову. Шансу врятуватися у Сергія, на жаль, не було – йому розтрощило череп. У Героя залишилися мама і наречена Лілія. Дівчина не змогла додзвонитися вночі до коханого, аби привітати його з Днем народження. Не було зв’язку. А її повідомлення він так і не встиг прочитати…