Василь Завадецький – спортсмен, воїн, герой. Народився у серці Прикарпаття, в мальовничому селі Голинь. Виріс у великій, дружній родині, з дитинства вирізнявся добротою, наполегливістю та гострим відчуттям справедливості, яке пізніше стане його життєвим орієнтиром.
Василь ніколи не цурався праці: навчався у Криворізькому гірничо-збагачувальному технікумі, працював на шахті, а згодом знайшов роботу за кордоном. Де б він не був, завжди залишався світлою людиною, яка несла добро іншим. У рідному селі його знали як щиру людину, яка допомагала при храмі, займалася благодійними справами.
Його душевною віддушиною були футбол та риболовля. Футбольне поле дарувало йому азарт боротьби, а річка — спокій і рівновагу.
Василь грав за команду ДЮСШ Калуш і не раз ставав чемпіоном області з футболу. Спорт виховав у ньому командний дух, силу волі та здатність боротися до останнього свистка. Ці риси згодом проявилися й на фронті.
24 лютого 2022 року спокійне життя зруйнувала війна. Василь, прийшов до територіального центру комплектування, і вже 9 травня 2022 року його мобілізували. Службу почав на Закарпатті у складі Мукачівського прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі. Згодом підрозділ передислокували до Житомирщини, на кордон із Білоруссю, а восени він вирушив на Луганщину — у саме пекло боїв.
Побратими пам’ятають його під позивним «Тадей». Кажуть, він нічого не боявся і завжди йшов попереду, коли потрібно було діяти рішуче. Один із друзів по службі розповідав його доньці: «Твій батько — найкращий з усіх, з ким я мав честь служити. Він був мрійником, завжди ділився своїми мріями. А тепер я плачу і прошу Бога забрати його під свою опіку».
16 листопада 2022 року поблизу села Нововодяне на Луганщині Василь із побратимами потрапив у засідку диверсійно-розвідувальної групи. У нерівному бою він отримав смертельне поранення, до останнього захищаючи рідну землю.
За особисту мужність, самовідданість та вірність військовій присязі Василя Завадецького Указом Президента України від 2 березня 2023 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Його поховали в рідному селі Голинь.
Вічна пам’ять Герою.