20 червня 2025 року, на передовій під час виконання бойового завдання біля села Новий Мир Ізюмського району Харківщини, загинув старший солдат, розвідник-снайпер 3-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України — Віталій Додюк. Спортсмен, захисник, герой. Йому було лише 33 роки…
Віталій народився 23 березня 1992 року у селі Криворівня на Івано-Франківщині. Тут минули його дитинство і юність. Тут, у серці Карпат, формувався його характер — цілеспрямований, чесний, доброзичливий.
Тренер Героя Василь Прокопюк згадує: «Він дуже рано втратив батька, і спорт став йому підпорою в житті. Тренувався з 5 років, а вже у 7 почав стрибати з трампліна. Віталій був дуже трудолюбивий, сильний, і, разом з тим, такий безпечний. Любив ризик, не знав компромісів у спорті».
Віталій вийшов на найвищі щаблі у стрибках з трампліна: був учасником двох Всесвітніх Універсіад, чемпіоном України в командному заліку, чемпіоном та призером України серед юнаків. Досягнув звання кандидата у майстри спорту.
Після закінчення школи вступив до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, згодом продовжив навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Працював тренером у спортивній школі, де передавав свої знання та досвід юним спортсменам.
2016-го року Віталій став батьком — народився його син Макар. Родина була для Героя головною цінністю. Він був турботливим і відповідальним — підтримував маму Ольгу, бабусю Катерину, допомагав рідним.
Після початку повномасштабного вторгнення Віталій добровільно вступив до лав Збройних сил України. 29 листопада 2022-го року його було зараховано до складу 3-ї окремої штурмової бригади. Служив у підрозділі розвідки, був снайпером. Завдяки своїм фізичним даним, спортивному загартуванню, витривалості, самодисципліні та вмінням швидко приймати рішення став одним із ключових бійців у групі. Неодноразово виконував складні бойові завдання на найбільш важких ділянках фронту. Загинув під час виконання бойового завдання наІзюмському напрямку.
Стихією Віталія був спорт, а згодом – захист Батьківщини. За словами тренера Василя Прокопюка, саме спорт загартував Віталія як воїна: «Він сам казав мені, коли приїздив з фронту: були такі моменти, що, якби не спортивна підготовка, то б точно не вижив. Спорт гартує тіло й душу».
Але не судилося – Герой повернувся додому на щиті. Після загибелі Віталія Додюка 25 червня 2025 року у Верховинському районі було оголошено день жалоби. На знак скорботи за загиблим бійцем були приспущені і перев’язані чорною стрічкою державні прапори на адміністративних будівлях, підприємствах, установах та організаціях. Поховали Віталія з військовими почестями у рідній Криворівні.
Ім’я Віталія Додюка назавжди залишиться в історії громади, серед побратимів, спортивної спільноти і всіх українців.
Світла пам’ять Герою!