Воїн, патріот та спортсмен Юрій Коротов віддав своє життя на Донеччині, захищаючи Україну від російських загарбників.
Юрій народився у місті Дніпро, з дитинства виявляв наполегливість і жагу до перемог. Головним його захопленням був футбол: він грав у юнацьких командах “Дніпро” та “Інтер”, а у 14 років самостійно вирішив продовжити спортивну кар’єру далеко від дому – у Володимирі, який тоді ще називався Володимир-Волинський. Це стало першим випробуванням його характеру — рішучого, відповідального, відданого своїм мріям.
Футбольне поле загартувало Юрія не лише фізично, а й морально. Пізніше він приєднався до фанатського руху футбольного клубу «Дніпро», який об’єднав його з однодумцями, що поділяли цінності честі, справедливості та братерства. Вперше прийшовши на фанатську трибуну в 16-річному віці, він активно підтримував команду на домашніх та гостьових матчах, брав участь в навколофутбольному житті руху. Паралельно Юрій займався боксом, волонтерив, допомагав дітям із онкологічними захворюваннями, завжди підтримував тих, хто цього потребував.
Коли Україна постала перед випробуванням великою війною, Юрій без вагань взяв до рук зброю. Став бійцем ССО “Азов Київ”, де на той час було вже було багато людей з фанатського середовища, а згодом — солдатом 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, гранатометником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу. Його додатковою мотивацією була помста за загибель друга та одноклубника Дениса, а його зброєю — безстрашність та відданість Україні.
17 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Кліщіївка, що неподалік Бахмута, Юрій отримав смертельні поранення, прикриваючи побратимів. Бій тривав кілька днів, і лише після його завершення тіло Героя змогли евакуювати.
За свою мужність і героїзм Юрій Коротов був посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Похований у селі Любимівка, Дніпропетровської області.
Його пам’ятатимуть як справжнього воїна, вірного друга, людину з великим серцем і непохитною волею. Він мріяв про майбутнє, про створення власної сім’ї, про майбутнє народження доньки, для якої отримав символічний оберіг — маленькі дитячі капці, що мали повернути його до мирного життя. На жаль, не судилося.
Світла пам’ять Герою. Його боротьба, його сила та його любов до України назавжди залишаться у серцях українців.