Молодший сержант Андрій Храпанов (позивний «Пардус») загинув 7 січня 2023 року в бою під Бахмутом. Його життя обірвав ворожий мінометний обстріл у районі села Кліщіївка на Донеччині. Йому було лише 37 років.
Андрій народився у селищі Дніпровське на Дніпропетровщині. Він був талановитим спортсменом, майстром спорту України з фрі-файту, кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу, чемпіоном України з фрі-файту. По закінченні активної спортивної кар’єри, він не полишив спорт. Був суддею національної категорії, керівником Дніпропетровської обласної федерації фрі-файту (2017-2023), а також засновником спортивного клубу «Upgrade» у рідному селищі.
Андрій організовував змагання, проводив тренувальні збори, брав участь у підготовці молодих спортсменів до чемпіонатів. Завдяки його зусиллям сотні юнаків відкрили для себе світ бойових мистецтв, здобули нагороди та сформували характер. Андрій вірив, що спорт виховує в людині силу духу, витривалість і здатність боротися за свої принципи.
Активна громадянська позиція привела його у депутатський корпус Верхньодніпровської міської ради, а любов до справедливості – на фронт, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії. Андрій вступив до лав Десантно-штурмових військ Збройних сил України та став інструктором групи підготовки штабу 1-го аеромобільного батальйону 46-ї бригади.
Його побратими пам’ятають його як людину честі, яка не ховалася за спинами товаришів і завжди йшла першою у бій. Андрій міг уникнути смертельного бою під Кліщіївкою, адже саме тоді атакували інші підрозділи, але він кинувся на допомогу побратимам, не вагаючись. Загинув як герой.
«Андрій був дуже справедливий, – згадують друзі. – Завжди заступався за слабших, не терпів неправди. Навіть на фронті знаходив час на тренування і підтримку товаришів». Він залишив по собі не лише бойову славу, а й спадщину у спорті. У рідному селищі організував секцію з фрі-файту, залучаючи до спорту десятки хлопців. Виховав покоління молодих спортсменів, серед яких і його син Микита – призер чемпіонату України з фрі-файту.
Для рідних Андрій був люблячим чоловіком та турботливим батьком. «Мій коханий, мій ріднесенький, мені дуже боляче. Я досі не вірю, не вистачає повітря», – написала його дружина Маргарита, – «Він робив усе, щоб його сім’я була щасливою, а Україна – вільною.»
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Похований у рідному селищі Дніпровське.
Світла пам’ять Герою. Вічна слава його подвигу!