15 квітня 2022 року під час героїчної оборони Маріуполя на території заводу «Азовсталь» обірвалося життя старшого лейтенанта Андрія Сидоренка на псевдо «Сидор». Україна втратила не просто досвідченого офіцера, начальника групи бойової та спеціальної підготовки полку «Азов», а людину виняткової сили духу, чия біографія стала відображенням боротьби цілого покоління.
Андрій народився 16 травня 1980 року в багатодітній родині у Фастові на Київщині. Його шлях до лав захисників був свідомим і невідворотним: пройшовши крізь вогонь Революції Гідності, він уже 17 червня 2014 року долучився до «Азову», якому присвятив наступні вісім років безперервної служби.
У пам’яті побратимів «Сидор» назавжди залишиться еталоном воїна-атлета. Професійно займаючись силовими видами спорту — гирьовим спортом та армрестлінгом, — він гартував не лише власне тіло, а й волю бойових товаришів, будучи для них прикладом. Ще у жовтні 2021 року на обласних змаганнях у Краматорську він виборов призове третє місце серед військових.
Його спортивна дисципліна та залізний характер яскраво проявилися на війні: від Широкинської операції, де він командував взводом розвідки та був беззаперечним авторитетом для молодих бійців, до виконання небезпечних завдань із контрдиверсійної та контрснайперської боротьби у Павлополі, Водяному, Мар’їнці та на Світлодарській дузі.
Маріуполь став для Андрія не просто місцем служби, а рідним домом, де він знайшов кохання та у 2020 році створив сім’ю, одружившись із донькою побратима.
Навіть в останні дні життя, перебуваючи у заблокованому Маріуполі під градом авіабомб, Андрій продовжував думати про інших. За кілька днів до загибелі він ініціював збір коштів на тепловізор. Це обладнання зрештою потрапило до полку, але вже з щемливим гравіюванням: «В пам’ять про Сидора».
Він загинув як герой на «Азовсталі», залишивши по собі пустку, яку неможливо заповнити. Його брат Ярослав поліг там само через місяць, а молодший брат Віталій пройшов крізь пекло полону. Це родина титанів, яка віддала за Україну все.
За мужність та професіоналізм Андрій був нагороджений іменною зброєю та орденами «За мужність» III та II ступенів. Він був справжнім сином своєї землі, глибоко шанував українську мову та культуру і віддав життя за майбутнє незалежної держави.
Вічна пам’ять та слава вірному сину України, брату, чоловіку та побратиму. Спочивай з миром, воїне.