9 грудня 2025 року в Києві провели в останню путь справжнього сина України, воїна, актора і спортсмена Івана Кононенка. Його доля залишалася невідомою упродовж довгих місяців: ще наприкінці листопада 2024 року надійшла звістка, що Іван зник без вісти під час боїв на Курщині. Відтоді тривали пошуки, але дива, на жаль, не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Іван Кононенко народився в Києві 26 липня 1983 року. Здобув фах ветеринарного лікаря в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, мав авторські наукові напрацювання з ветеринарної хірургії, працював у приватній клініці.
Поряд з науковою та професійною кар’єрою, його життя було нерозривно пов’язане зі спортом. Сила і витривалість — риси, які він доводив не словами, а результатами. Іван входив до команди Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався моржуванням, був призером і переможцем десятків змагань, зокрема Ukraine Open 2006 Olimp Strongman.
Ще один вимір його особистості — кіно. Іван пройшов акторські курси й тривалий час знімався в серіалах, кіно й рекламі. Зокрема, брав участь у популярних українських проєктах: «Слуга народу», «Київ вдень та вночі», «Кріпосна», «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво», «Скажене весілля», «Перші ластівки», «Слідчі», «Реальна містика» та багатьох інших. На екрані він був яскравим, різноплановим, живим — таким, яким його пам’ятають колеги.
24 лютого 2022 року, у перший ранок повномасштабного вторгнення, Іван Кононенко без вагань став до лав Тероборони Голосіївського району Києва. У листопаді того ж року отримав важке поранення. Лікарі не вірили, що він відновиться повністю, але сильна духом людина ні в чому не сприймає поразок. Іван розробив власну систему реабілітації, ділився своїм досвідом у відео та, зрештою, зміг відновитися — попри усі негативні прогнози.
За станом здоров’я він міг залишитися вдома. Але говорив просту фразу: «Для мене війна ще не закінчена». І повернувся. Підписав контракт із ЗСУ, став старшим лейтенантом, очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Його відзначили бойовими нагородами — за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
16 листопада 2024 року він востаннє спілкувався зі своєю сестрою. Надалі про Івана не було жодної інформації, крім офіційного повідомлення, що він зник без вісти під час бойових дій на ворожій території. Минув понад рік, доки родина не отримала страшну звістку – старший лейтенант Іван Кононенко загинув неподалік селища Нижній Клин Курської області рф.
У Івана Кононенка залишилися двоє синів — 15-річний Архип і 5-річний Нікіта.
Схиляємо голови перед його пам’яттю. Вічна слава і вічна шана Герою.