Високо здіймався над Карпатами у мирному небі України, а після вторгнення загарбників – став на його захист. На війні з російськими окупантами загинув парапланерист Микола Тонієвич.
Народився він 2 грудня 1988 року у селі Селятин Чернівецької області. Під час навчання у школі захопився спортом, самостійно навчався різним трюкам, опанував сальто і попри жодні обставини у подальшому житті про спорт не забував. Освіту здобув за фахом радіомеханік, а у 18 років пройшов строкову службу в десантно-штурмових військах. Після повернення з армії постійно стрибав з парашутом і обожнював почуття свободи, яке дарував йому цей процес.
Аби заробити гроші на власний будинок, про який так мріяв, Микола їздив на заробітки і відкладав кошти. Перше, що придбав, був довгоочікуваний спортивний мотоцикл, аби підкорювати карпатські вершини, і на якому так любили разом з дядьком кататися племінники. Та у 2014 році почався наступ окупантів, і він пішов захищати Україну в зоні АТО. Попри службу завжди знаходив час на спорт: продовжував стрибати, постійно тренувався і залучав до цього побратимів. Відслуживши рік під Луганськом та Донецьком, повернувся додому і знову вирушив на заробітки. Купив машину, переобладнав її на спорткар та почав зводити будинок. Усі будівельні роботи виконував власними силами, вкладаючи у помешкання усю свою любов та душу. А ще після військової служби купив параплан, який здіймав його високо над просторами рідної землі.
8 квітня 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Миколу мобілізували. Він знову потрапив до десантно-штурмових військ, до яких і хотів доєднатися. Пройшовши навчання у Львові та Житомирі, разом з побратимами опинився у вже знайомих йому ще з часів АТО місцях Донецької та Луганської області. Разом з бригадою постійно перебував у найгарячіших точках зіткнення на передовій, брав безпосередню участь у звільненні Харківської області. Довгих 11 місяців Микола не був удома. Отримавши відпустку, приїхав до рідного села, аби провести час з рідними та підлікуватися. Під час служби порвав зв’язки на нозі, тож потребував операції.
Після повернення до війська опинився у Запорізькій області, де продовжив захищати Україну від російських загарбників. Побратими згадують, що він ніколи не полишав поле бою, якщо хтось потребував допомоги. Завжди витягував колег і ніс їх стільки, скільки було потрібно. Та за іронією долі, 22 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Вербове на Запоріжжі, 34-річний Микола Тонієвич загинув, та через постійні обстріли тіло Героя вдалося забрати лише за тиждень…
Він хотів після перемоги запросити побратимів до себе додому, навчити літати на параплані, стрибати з парашутом. І, звісно, мріяв заселитися у власний будинок, який у пам’ять про нього тепер буде добудовувати його рідна сестра Мирослава. У Героя також залишилися батьки: мама Валентина і тато Дмитро…