Палкий прихильник київського «Динамо», активний учасник динамівського руху, боєць «Азова» Олександр Гряник («Грян»), загинув 8 травня 2022 року під час оборони Маріуполя.
Він народився 8 січня 1994 року в Києві. Зростав на Оболоні, закінчив гімназію № 32 «Успіх». З дитинства захопившись футболом, Олександр виступав на різноманітних турнірах в складі дитячих команд, а згодом долучився до фанатського руху «Динамо». Разом з “ультрас” відстоював свободу та майбутнє України під час Революції Гідності.
Після повалення проросійської влади спалахнула війна на сході, і боронити незалежність України вирушили чимало динамівських фанатів. Олександр приєднався до них вже 2016 року, невдовзі після закінчення факультету міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. «Грян», пройшовши курс молодого бійця та додатковий екзамен на витривалість «Спартан», став на захист України у складі полку «Азов». Був піхотинцем, кулеметником, прагнув опанувати пілотування дронів. Згодом воював у спецпідрозділі снайперів «Знаки».
У січні 2022 року Олександр вирішивши повернутися до цивільного життя: звільнився зі служби, почав займатися фотографією. Та вже у лютому розпочалося повномасштабне російське вторгнення, і чоловік знову взяв до рук зброю. Спочатку боронив від ворогів рідну київську землю: брав участь в боях за Бучу, Ірпінь та Гостомель як доброволець, а наприкінці березня добровільно прилетів вертольотом до оточеного Маріуполя, щоб взяти участь в обороні міста разом з побратимами з «Азову».
В перший же день «Грян» був поранений внаслідок розриву танкового снаряда, осколки якого зачепили стегно та руку. Проте Олександр відмовився від госпіталізації, залишившись на з азовцями на захисті Маріуполя. На той час сили оборони вже були оточені на території металургійного комбінату «Азовсталь», який цілеспрямовано руйнували загарбники, безперервно скидаючи важкі авіабомби. 8 травня 2022 року один зі смертоносних снарядів влучив у бункер, де перебувала бойова група Олександра Гряника. Герой загинув… Йому було лише 28 років.
Пам’ять про Олександра Гряника продовжує жити в серцях і думках його рідних та друзів. Мати Героя Ольга каже: «Його немає, але ми продовжуємо щось для нього робити. Це як піклуватися про живу дитину, але тепер ми опікуємося тим, аби жила пам’ять про нього. Саме це не дає нам занепасти та горювати, бо коли ти зупиняєшся, тебе накриває болем».
Тепер раз на пів року проводиться турнір з футзалу на Кубок пам’яті Олександра Гряника. В ньому беруть участь команди, до складу яких входять шкільні та університетські товариші Героя, його однодумці з динамівського руху та бійці бригади «Азов»: «Ультрас-ДК», «G-Unit», «Азов» та інші.