Він мріяв про спортивні п’єдестали та гоночні траси, але обрав фронтові шляхи українського війська. Воїн спецпідрозділу «Артан» Олександр Явнюк на позивний «Мекс» загинув, рятуючи поранених побратимів. Йому було лише 23.
Олександр народився 25 серпня 2001 року в Києві. У родині, де рідні мали вади слуху, Сашко змалечку вивчив жестову мову, щоб бути для них підтримкою і зв’язком зі світом. Дуже рано відчув себе дорослим — завжди був готовий прийти на допомогу близьким. Зростав активною й допитливою дитиною. Його цікавило все, але особливе місце в житті посідали два захоплення — спорт і автомобілі.
У 2010 році він почав займатися футболом у складі команди «Десна» при Дитячо-юнацькій спортивній школі Деснянського району Києва. Грав на позиції нападника. Його команда неодноразово посідала призові місця на районних змаганнях, а сам Олександр здобув п’ять медалей.
Паралельно він шукав інші способи зміцнити себе — і фізично, і внутрішньо: у 2014 році хлопець прийшов в айкідо. Бойове мистецтво швидко підкорилося: вже за два роки занять і змагань Сашко мав білий, жовтий, помаранчевий, зелений та синій пояси. Айкідо сформувало в ньому дисципліну, самоконтроль і розуміння сили як відповідальності.
Втім, навіть серед усіх цих досягнень особливе місце посідала любов до автомобілів. Вона з’явилася ще в ранньому дитинстві. У 15 років він вступив до Київського транспортно-економічного фахового коледжу за спеціальністю, пов’язаною з обслуговуванням і ремонтом автомобілів. Вже з першого курсу почав працювати на СТО, поєднуючи навчання з практикою, брав участь у підготовці гоночних машин у спортивному сервісі. Його життя дедалі більше наближалося до тієї мрії, яку він сформулював ще в дитинстві — стати гонщиком.
Але він зробив інший вибір: став водієм, механіком і навігатором бойової логістики. Бойові товариші назвали його «Мексиканцем», бо Сашко міг відремонтувати будь-яку американську машину. Так і з’явився позивний — «Мекс».
У березні 2024 року він долучився до тактичної групи «Реванш» і став частиною спецпідрозділу «Артан» Головного управління розвідки Міноборони. Пройшов найгарячіші напрямки — Донецький, Харківський, Запорізький. Возив боєприпаси, воду, їжу, а найголовніше — вивозив поранених із «пекла» на передовій. Про це майже не говорив рідним, обмежуючись короткими фразами.
Герой загинув 8 січня 2025 року на Запорізькому напрямку, поблизу Кам’янського Василівського району, рятуючи пораненого бійця. Під час евакуації машину атакували ворожі безпілотники. Олександр отримав важкі травми, які не залишили йому шансів на життя.
Олександр Явнюк, «Мекс», повернувся на щиті, залишивши своїх близьких у світі, де тепер стало занадто тихо. Але його голос продовжує звучати в кожному врятованому житті, у кожному відремонтованому двигуні бойових побратимів і в пам’яті рідної землі, яку він так віддано захищав.
Вічна пам’ять Герою!