Сержант Олексій Наконечний, позивний «Артист», загинув 11 жовтня 2025 року в Харкові. Воїн повертався до своєї частини після короткої відпустки, під час якої встиг побути з дружиною та тримісячним сином. До місця служби залишався лише один кілометр, але сталася трагедія – військовий потрапив у смертельну ДТП.
Олексій народився 25 серпня 1978 року в Києві, а з чотирьох років жив у Херсоні. Він виріс у родині, де спорт і творчість були частиною життя. Батько Олексія — майстер спорту з легкої атлетики та викладач фізкультури, мати — актриса й керівниця дитячих театральних колективів. Дідусь був театральним режисером, бабуся працювала бібліотекаркою.
Спорт став важливою частиною його життя ще з дитинства. Олексій займався боксом, а згодом одним із перших в Україні почав розвивати кросфіт. Він не лише тренувався, а й виступав на змаганнях, виборював призові місця та працював тренером. Спортивний досвід сформував у ньому витривалість, дисципліну, силу волі та вміння працювати на результат — якості, які згодом стали важливими і на військовій службі.
Водночас Олексій мав іншу, не менш сильну сторону — творчість. Він здобув акторську освіту при кіностудії імені О. Довженка, знімався в кіно та грав на сцені. Саме поєднання спорту, акторської майстерності й природної харизми принесло йому позивний «Артист». У ньому поєднувалися фізична підготовка, енергія, допитливість і вміння вести за собою людей.
У 2014 році Олексій переїхав до Ірпеня. Після початку повномасштабного вторгнення він одним із перших добровільно долучився до ірпінської ДФТГ. Організував гарячу лінію з пошуку людей і координував евакуацію мешканців міста. Згодом став до лав до добровольчого батальйону «Штурм», а з квітня 2022 року був мобілізований до ЗСУ.
Службу Олексій розпочав у 45-му окремому стрілецькому батальйоні, де став командиром взводу розвідки. У 2023 році перейшов до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Продовжив службу розвідником, навчав молодих військовослужбовців тактичної підготовки. А із січня 2025 року опанував новий напрям — став оператором БпЛА.
Побратими згадують Олексія як мудрого, відважного та надійного командира. Він не ховався за спинами інших і не вимагав від своїх людей того, чого не був готовий зробити сам. Вів їх за собою, навчав, підтримував і залишався людиною, чиєму слову довіряли.
Та найголовнішим у житті Олексія була родина. За три місяці до загибелі він став батьком — у нього народився син. Коротка відпустка, під час якої він побачив дружину й маленьку дитину, стала останньою зустріччю з рідними.
Захисника України поховали в Ірпені, на Алеї пам’яті загиблих захисників України.